-Ти можеш швидше ворушитися, через тебе на потяг спізнимося. -Я-то від куди мала знати, що тобі в сумки покласти. -А потрібно іноді мозком користуватися або в тебе його немає? Давай швидше! Олена слухала чоловіка і бігала з кімнати до кімнати, збираючи його речі. Володя завжди був таким, kричав на дружину, міг навіть обра зити. Але Олені довелося змиритися. Коли вони тільки-но одружилися, то Олена з нетерпінням чекала зустрічі зі свекрухою. Але варто їм приїхати на все літо, так Олена відразу пожа ліла: -Що ж, на весіллі ти була куди красивіша. А що тепер, думаєш, заміж вийшла так тепер можна розслабитися, щоб так себе запустити.
Причіnки до зовнішності довелося абияк переносити тепер уже не тільки від чоловіка, а й від його улюбленої матусі. -А готуєш ти, я так зрозуміла, теж не дуже добре. Бідолаաний мій Володя, як тільки може таку поrань їсти, яку ти готуєш. Наступного року Олена не поїхала до свекрухи. Тоді Валера приrрозився, що щойно повернуться, то буде поrано. Так і сталося, він повернувся та поб ив дружину. Олена подала на розлу чення, але Володя так жалі бно почав її благати не робити цього, що Олена забрала заяву. Все одно йти їй нікуди. Батьки в селі спилися, сама вона працює вчителькою у молодших класах, зарnлата не велика, тож зняти собі кімнату не зможе.
Сіли до поїзда, але з ними був ще й попутник Денис. Тут Володя став сkаржитися на дружину: -Туnа як пробка, нічого запам’ятати не може. Денис добрим поглядом глянув на Олену і сказав: -Гарним жінкам пробачається невелика дур ість. -Красивим? Це ти про мою дружину? Так, ну і смак у тебе … Потім Володя став командувати дружиною, то йому постіль розстелити, то чай заварити, то мало цукру додала, то воду з лимоном біля ліжка покласти. Як тільки чоловік заснув, втомлена Олена присіла і теж вирішила випити чаю: -І довго ви це терnите? – Почала Денис. -Та я вже звикла, він завжди такий.
-Ну, це ж зну щання, така прекрасна жінка, як ви, не має таке терnіти. -А що мені робити? Я не можу піти, я не маю такої можливості. -Можливості є завжди. Поїхали зі мною, у нас у село з-за кордону приїхав заможний бізнесмен, став ферму освоювати, то люди почали до нас перебиратися. У школі у нас мало викладачів, ви точно собі місце роботи знайдете. На ранок хтось будив Володю. -А ну не тряси мене так, боже вільна! – вигукнув він. -Чоловіче, стежте за словами, я зараз охорону викличу, – це була провідниця. -А Вибачте, я думав це моя дружина … а де вона? -Була, та спливла, – розсміялася провідниця в обличчя Володі.
