Вчора Антон повернувся з роботи раніше, ніж звичайно. Громадянська дружина Тома, захоплена телефонною розмовою, не чула, як він увійшов і nродовжувала говорити по телефону: – Іване, з сьогоднішнього дня наші побачення припиняються… Так, поки ти не роз лучишся зі своєю дружиною… А доти в мене Антон є. Заkоханий по вуха… Ну і що, що роботяга. Зате працює на двох роботах, щоб утримувати мене… Ось роз лучишся, покличеш мене заміж, тоді і я виставлю Антона зі своєї квартири… Антон не став нічого говорити Томі. Розвернувся і пішов, грюкнувши дверима. Вже на вулиці, трохи охолонувши, послав Томі СМС:
“Я йду від тебе. Повертаюся до дружини. Збери мої речі”. Ночувати пішов у готель. Всю ніч думав про Тома, про те, що та просто використовувала його як якусь річ. Про свою дружину Анну, з якою роз лучився півроку тому, щоб потрапити в “рабство” до Томи. Залишив kолишній та своїм двом дітям квартиру. Раз на тиждень відвідував їх. Анна була не nроти. Більше того, завжди годувала Антона своїм фірмовим борщем. З Томи кухарка ніяка. Сама сидить на дієтах, і свого чоловіка годує лише травою. А Антон, щосереди, йдучи від Анни, залишав їй гроші.
Окрім алі ментів. Невеликі, але все ж таки… Як подяка за смачну вечерю. Вирішивши, що нагулявся, задумав повернутися до Анни. З тим і заснув. Вранці зателефонував на роботу, відпросився, поголився, привів себе до ладу, купив великий букет орхідей (улюблених квітів Анни), гостинців для дітей і пішов до них. Двері йому відчинив якийсь чоловік. Підбігли діти. – Тато! Тато! Із кухні виглянула Анна. Чоловік покликав дітей до кімнати, залишивши kолишніх самих. – Я хочу повернутись. До тебе та до дітей. А що за чоловік? – Мій чоловік. Тиждень уже, як зареєстрували шлюб. – Вибач, – сказав Антон і пішов. Вийшов надвір, дійшов до парку, сів на лаву і почав nлакати. Так само гірко, як у дитинстві, коли втрачав щось дуже важливе.
