Нас було троє – я, Сніжана і Лена. Познайомилися ще на першому курсі, і з тих пір були не розлий вода. Думали, ми найкращі подруги, але лише один виnадок показав, як сильно ми помилялися… Одного разу мені зателефонувала Сніжана і сказала, що вони з Оленою сидять в кафе, і запросили мене. Я сказала, що скоро буду і стала збиратися, але незабаром помітила, що Сніжана забула повісити трубку. І я почула досить цікаву розмову. -Зараз прийде… -Навіщо ти її покликала, нам і вдвох весело. -Так образиться. -І що? Подумаєш. Припреться зараз у своїй розтягнутій футболці. Взагалі, коли вона в останній раз куnувала одяг.
А фарбувалася в останній раз напевно років 5 тому. -А ти бачила її плаття? Потім – дзвінкий і довгий сміх. Я вимкнула телефон. Було неймовірно прикро, але я вирішила не спускати все на гальмах. Дістала своє нове плаття, нафарбувалася, каблуки наділа – і пішла на зустріч. “Подружки”, природно, підскочили, стали обніматися і сипати на мене компліментами. Я дивилася на них і посміхалася. Незабаром вони запропонували пройтися по магазинах. “Відмінно. Зараз я їм покажу”. -Так, дівчата, гарна ідея. А то я втомилася ходити в розтягнутих футболках.
Було зрозуміло, що вони не очікували такого. Але моє шоу тільки починалося. -А як вам макіяж? -Красивий, а чому питаєш? -Так ось років 5 вже не фарбувалася. Думала, руки вже не пам’ятають. І взагалі, ви чудові подруги, що стільки років приймали мене з розтягнутою футболкою і без макіяжу. У цей момент всім стало ясно, що ранковий телефонний дзвінок не завершився тоді, коли планувала Сніжана. -Та заспокойся ти, ми ж просто пожар тували. -Я оцінила жар т. Спасибі за те, що стільки років були моїми подругами. Але з сьогоднішнього дня забудьте номер мого телефону.
