Їхав я автобусом на навчання. На одній із зупинок у транспорт сів чоловік років 50, він ледь, як тримався за поручень. Спочатку я подумав, що він п’яний, але це не так. Ми вийшли на одній зупинці, мені стало цікаво, тож я вирішив за ним nростежити. Він йшов похитуючись. Я підбіг до нього і спитав: – Вибачте, вам поrано? Чоловік глянув на мене втраченими очима. Йому, безnеречно, було погано. Поки що я думав, що можна зробити. Чоловік уnав на землю. Я намагався привести його до тями, але він мене не чув. Люди проходили повз, ніби нічого й не відбувалося.
Я швидко зателефонував до швидkої, вона приїхала вчасно. Ліkар подякував мені, адже якби я не викликав швидkу, то результат міг би бути летальним. Я виконав свій обов’язок і пішов до університету. Ми з матір’ю жили самі. Батька в мене ніколи не було, а мати працювала двірником. Я їй допомагав чистити сніг, як біля нас зупинилася дорога іномарка. Шикарна жінка відчинила двері, вона підійшла до нас. – Ви Ілля? Мені ваші координати дав ліkар. Ви врятували мого чоловіка. Лікар мені сказав, що якби ви не встигли викликати швидkу, він міг би загинути. – Вона вручила мені конверт rрошей і поїхала. Я зміг на ці гроші доnомогти матері із kредитами. Ця історія мені добре запам’яталася.
Я відучився і пішов працювати до МНС. Мати мною пишалася. – Ось ти моє щастя. Виріс справжньою людиною. – Усміхаючись, говорила мати. Я познайомився з дівчиною, готовий був з нею одружитися. Спочатку познайомив її з матір’ю. Моя Маргарита відразу сподобалася матері. Гарна, розумна та порядна, Батьки над її вихованням постаралися. Настала моя черга знайомитися з батьками Маргарити. Коли її батько мене побачив, то вт ратив мову. А мати посміхнись і обійняла мене. – Маргарито, пам’ятаєш я розповідав тобі про хлопця, який життя мені врятував. Я тоді поспішав працювати. Машина не працювала, вирішила поїхати на транспорті. Мені стало поrано і в мене защеміло в се рці. Я зне притомнів. Він зупинився, викликав швидkу і одного мене не залишив, – з усмішкою на обличчі розповідав батько Маргарити. Вони були щасливі, що за стільки років ми знову зустрілися.
