Ліkарем-гінеkологом я пропрацювала понад рік і зрозуміла, що деяким дівчатам незручно приходити до мене на огляд. Якось до мене до кабінету зайшла молода дівчина на вигляд не старше 25 років. Було видно, що вона дуже хвилю валася, але готувалася до прийому. Я почала її оглядати і, щоб відволікти її від процесу, почала дотепне оповідання, призначене для таких випадків.
– Ви колись замислювалися, чому рукавички так добре сидять на ваших руках? – Запитала я. – Ні, в чому сеkрет? – відповіла вона. – Звичайно, у способі їхнього виготовлення. На одному із заводів стоїть великий чан із розплавленою гумою. Кожен робітник опускає туди руки і чекає, доки гума охолоне і набуде форми його рук», – сказала я. Зазвичай така байка викликала у пацієнтів легку посмішку або дотепний коментар, тому я не очікувала, що дівчина так сильно зарегоче. Я вирішила перепитати:
– Ти справді думаєш, що це так дотепно? – Ні, історія зовсім не цікава, якщо чесно, але я уявила, як тоді робили засоби для індивідуального захисту, – відповіла вона. Її відповідь змусила мене почуватися ніяково, і решту прийому ми провели в тиші. Я більше нікому не розповідаю цього жарту, бо не можу не думати про слова тієї дівчини. Хоча я стикалася з багатьма різними ситуаціями зі своїми пацієнтами, але сумніваюся, що така ситуація повториться.
