Дівчина зайшла до будинку і голосно грюкнула дверима. Тамара Геннадіївна запідозрила щось не гаразд, адже такого вона ще ніколи не помічала за своєю дочкою. Олена закрилася в кімнаті та розплакалася. Адже, ще п’ять хвилин тому, їй зателефонували з незнайомого номера, дуже знайома людина. – Оленко, що трапилося? На тобі обличчя нема. – Поцікавилася мати. – Пам ” ятаєш Артема? – Ніколи мені він не подобався, неприйнятний тип, тільки не кажи, що ти знову з ним зв’язалася! – Заявила мати. – Я весь цей час спілкувалася з ним, як з другом, але так думала тільки я. Нещодавно я пізнайомилася з симпатичним хлопцем, Артем дізнався про це і поб ів його.
Цього ж дня він мені написавши повідомлення “нікуди від мене не дінешся”, “ти моя”. Мама мені вже страաно, що робити. – Розплакалася дівчина. – До поліції заявляти. – відповіла Тамара Геннадіївна. – Ти думала, я не зверталася? Мені сказали немає складу зл очину. – Вимовила дівчина. – Ну, якщо поліція нам не допомагає, допоможуть інші, зараз зателефоную. – І подзвонила. Цілий тиждень ні дзвінка від Артема ні смски. Олена стала допізна, навіть затримуватись із друзями. Мама переживала за доньку та переживання виявилися не мар ними. Лєна йшла темним провулком, назустріч війшов тієї самий Артем, вісь, тільки, не такий симпатичний, як раніше. Все обличчя у хлопця було поні вечене, а в руках у нього був складний ніж. – А ти смілива дівчина, пізно, а ти одна. – Видав хлопець.
На ранок Олена прийшла до тями в лікарні, ніж не зачепив життєво важливі органи. Незабаром відбувся суд, Артема поса дили на шість років. Хлопець обіцяв закінчити розпочате. Минуло шість років, Олена вже змінила місце проживання, але дзвінків повторився. – Впізнала мене? Я повернувся! – скріпивши зуби, сказавши Артем. Дівчина кинула трубку, вона не знала, що робити, вона ніби поринула у минуле. А за кілька хвилин пролунав другий дзвінок з того самого номера. Дівчина не хотіла брати трубку, але ті підказувало їй, що це її треба. – Здрастуйте, Лейтенанте Андрій Скороходов. Ви знайомі із господарем цього телефону? – Запитавши хлопець. – А що сталося? – Хлопця збила машина до смер ті, єдиний номер на телефоні, Ваш. – Відповів їй представник nоліції. Дівчина розсміялася і поклала трубку.
