Мій чоловік в один період сильно ослаб. Він схуд, у нього з’явилася якась хронічна втома, втра тив навіть м’язову масу, яку він набирав роками. Загалом я бачила, як він випаровується у мене на очах. Але коли я пропонувала сходити до ліkаря, він відмовлявся, ну, звичайно, наро дна медицина краще в рази! Загалом одного разу я була на роботі, коли чоловікові стало поrано. Тоді поряд виявилася лише його мама. Та й зателефонувала до швидkої, на якій мого Мишка й відвезли до ліkарні.
Дізналася я про це тільки коли повернулася додому, і мені розповіла сусідка. Свекруха мені навіть не подзвонила. У ліkарні Мишко зі мною не розмовляв, свекруха теж. Я звернулася до його ліkаря, який пояснив, що у мого чоловіка виявили невиліковну хво робу. На той момент для мене весь світ зупинився. Я не знала, як з цим бути і що робити далі, але відповіді на ці питання я швидkо знайшла. Я влаштувалась на другу роботу, щоб забезпечити чоловікові найкраще ліkування. Діти жили з моєю мамою, у мене не було часу навіть їжу їм готувати, так що я вирішила, що так правильніше.
Чоловік все неохоче зі мною спілкувався, і я думала, це через хво робу, але виявилося не так. Якось я прийшла до ліkарні і почула розмову свекрухи з чоловіком. Тут я і зрозуміла , як вона маніпулювала Михайлом. – Ось, бачиш, сину, ти тут хво рий лежиш, нікому не потрібний, а твоя ненаглядна по мужиках бігає. Он нового хахаля собі знайшла, навіть дітей змушує називати його батьком. Дівка не промах, звичайно! Тут я не стрималася, накричала на неї, сказала, щоб вона пішла і більше не з’являлася в ліkарні, і що я сама поставлю Мишка на ноги. Я впевнена, що ми вдвох упораємося швидше!
