Олеся поверталася після нотаріуса додому вся у сльо зах. Вона була просто вражена на хабством та жа хливістю вчинку рідного свого брата. Як можна було п’ять місяців приховувати смерть рідної матері! Щоразу, коли Аліса дзвонила, він вигадував різні відмазки, щоб не давати слухавку матері. А потім і взагалі вигадав казку про те, що мати вирушила до санаторію.
Щойно вистачило совісті! Олеся хоч і відчувала, що відбувається щось недобре, в словах брата не сумнівалася. Вона просто не уявляла, що ось так можна на хабно брехати! Все це він робив тільки за ради того, щоб минуло достатньо часу, і вона не мала можливості надалі вступити у сnадок. Все було лише за ради грошей! Ось настільки жа хлива буває людська жадібність. У результаті план брата провалився через один дзвінок нотаріуса.
А той виявився людиною порядною, розкусивши задум Олега, вирішив відновити справедливість. Після того випадку Олеся вирішила, що не може вважати його рідною людиною після зробленого. Адже він позбавив її можливості попрощатися з рідною матір’ю, коли та захворіла! Не можна довіряти людині для якої гроші перевищують сімейні зв’язки та порядність.
