– Пане Миколо, милий, ти повернувся! Ну нарешті то! З цими словами тендітна дівчина, в ажурному платті і капелюшку підбігла до Роману і поці лувала його. – Дівчина, що ви робите? Я не Микола! Ви, очевидно, помилилися. – Але як же … – Вибачте, ось-ось приїде моя наречена … Бажаю вам скоріше зустріти вашого Миколу. У цей день Романа приїхала проводити в армію вся сім’я: батьки, брат, бабуся. Але більше всіх він очікував зустрічі з коханою. Він дуже сильно її любив і планував одружитися після повернення. Але дівчина так і не прийшла. Їх зустрічі судилося відбутися тільки через багато років … Через два роки Роман повернувся з армії. Він не був здивований, коли почув гірку новину про те, що його Марія вийшла заміж і виїхала з їх маленького містечка. Тому як так і не отримав відповідного листа від неї, а писав він їх пачками …
Але все ж ці два роки його терзали думки про те, чому ж вона не прийшла в той день. І він у що б то не стало хотів з’ясувати причину. Для того щоб це дізнатися Роман ходив до батьків Марії, просив дати її номер або адресу, але вони залишалися непохитними. Через якийсь час Роман залишив свої пошуки. Переїхав в інше місто, обзавівся сім’єю, але забути кохану йому так і не вдалося. Коли діти виросли, вони розійшлися за обопільною згодою. Колишня дружина швидко знайшла собі нового чоловіка, а Роман вирішив відновити пошуки Марії. Він був сповнений рішучості, йому необхідно було зустрітися з нею і поговорити. Через пару місяців йому вдалося знайти свою першу любов. Він дізнався, що вона одружена з доктором наук і у них двоє дітей. Чоловік Марії і чути не хотів про її зустрічі з Романом, але під кінець пом’якшав і не став перешкоджати цьому.
Але поставив перед нею умову, що розмова повинна відбутися у них вдома, а в цей час він посидить в сусідній кімнаті. Коли довгоочікувана зустріч все-таки відбулася, Роман поспішив задати головне питання, але Марія його випередила. Вона розповіла, як приїхала його проводжати, так як не могла інакше, вона ж без розуму його любила. Але побачивши його, цілувався з іншою дівчиною, не змогла до нього підійти і дати шанс на виправдання. Сказала, що це стало великим ударом для неї, і вона не могла пробачити його. Роман в свою чергу розповів, як все насправді було. Що це було непорозуміння. І ця дівчина помилилася! Виходить, що сорок років Роман терзав себе через якийсь помилки. «Марія! А як же наша любов? » запитав тремтячим голосом Роман. -Нажаль, у нашій любові закінчився термін придатності, якщо так можна висловитися …
У мене чудова сім’я і я щаслива в шлюбі з чоловіком. Пристрасті трохи вщухли і Марія почала показувати фотографії і знайомити Романа зі своєю сім’єю. В одній з фотографій Роман помітив одну дівчину, яка шалено йому когось нагадувала. Запитавши хто ж вона, дізнався, що це двоюрідна сестра чоловіка Марії. А тим часом чоловік Марії прислухався до розмови на кухні. “Цікаво, про що вони? Тобто про кого? – насторожено думав він. Невже про ту Людмилу, яку він сорок років тому попросив зобразити на пероні помилились дівчину в капелюшку, щоб посварити Романа з Марією, а потім одружитися з нею?
