На той час ми з Сашком були одружені вже чотири роки. Ми познайомилися на дні народження спільного друга і відразу сподобалися один одному, після чого він запросив мене на побачення. Після двох місяців знайомства Сашко зробив мені пропозицію. Я не розгубилася, мені здавалося, що ми знаємо один одного цілу вічність і наша зустріч була призначена вищими силами. Через кілька місяців у нас було грандіозне весілля, хоч і з невеликою кількістю гостей. Потім почалася наша подорож як подружньої пари, де я доклала всіх зусиль, щоб бути доброю дружиною і домогосподаркою. Я завжди підтримувала порядок у будинку, готувала їжу, стильно одягалася, ходила до спортзалу та відвідувала наших батьків кожні вихідні.
Мої батьки, матеріально забезпечені люди, подарували нам на весілля двокімнатну квартиру, на яку збирали гроші роками, починаючи з мого 10-річчя. У нас із Сашком була пристойна робота, що дозволяло нам не сильно економити та допомагати свекрам, які жили на мізерну пенсію. Життя було гарне, але я відчувала, що чогось не вистачає. Зрештою, я усвідомила своє бажання мати дитину і торкнулася цієї теми з Сашком. Спочатку він чинив опір, воліючи спочатку купити машину і дачу, а потім уже думати про дитину. Після року накопичень ми купили машину, і я повернулася до теми народження дитини, сказавши, що до покупки дачі чекати не хочу. Сашко, втративши самовладання, нарешті зізнався: – У мене вже є дитина. Я була приголомшена. Я відразу ж подумала, що у нього був роман на стороні, і від нього народилася дитина.
Побачивши мій приголомшений вираз обличчя, Сашко розповів правду. Виявилося, що його колишня дівчина народила від нього дитину, і ця новина дійшла до нього, коли ми вже зустрічалися. Його любов до мене не дозволила йому піти, але й сина він не покинув, надавав фінансову допомогу та проводив з ним час інколи. Його батьки любили свого онука, часто запрошуючи його до себе, поки нас не було в них удома. Я була вражена, дізнавшись, що мене обманювали багато років. Сашко виправдовувався, що зараз ми не можемо дозволити собі другу дитину. Але чому це “ми”? То була його відповідальність, яку він від мене приховував. Я жадала власних дітей, але все ж таки попросила Сашка покинути нашу квартиру і стати справжнім батьком для своєї дитини. Чи я могла відреагувати на цю ситуацію по-іншому? Ні.
