Ми з чоловіком Василем були одружені вже давно, виховували сина, працювали та займалися будинком. Ми мали іпотеку на квартиру, але ми могли собі дозволити жити нормально і навіть їздили у відпустку двічі на рік. Ми здавали квартиру моєї бабусі, щоб сплатити іпотеку за новий будинок, до погашення якої залишалося три роки.
Під час святкування тридцятиліття сестри Василя, Олі, у ресторані – всі гості поводилися дивно. Вони обіймали Василя, говорячи, що він дуже щедрий, адже на такий подарунок сестрі здатний не кожен брат. Ми подарували їй 3 тисячі, тому я не розуміла, чому всі вважають, що це такий подарунок. Пізніше під час тосту моєї свекрухи з’ясувалося, що Василь мав подарувати Олі одну з наших двох квартир. Я була в жаху і не могла вимовити жодного слова, а гості почали плескати моєму чоловікові.
Оля вимагала квартиру у новобудові! Я відразу ж заперечила, сказавши, що квартира – надто дорогий подарунок, а одна з них належить мені. Василь не став нас захищати і навіть запропонував особисто мені поступитися і зробити добру справу. Це розлютило мене, і я залишила торжество. Гості шепотілися про те, що я скупердяйка, а свекруха заявила, що мені не місце у їхній родині. Це стало для мене останньою краплею, і я вирішила подати на розлучення. Я не збиралася жити з людиною, яка цінує думку своєї матері більше, ніж мою.
