Кілька років тому я розлучилася зі своїм чоловіком Андрієм. Це було важке рішення, але я не могла терпіти його поведінку до нашої родини. Він і його батьки не підтримували мене, і я залишилася сама без даху над головою. Андрій дозволяв мені бачитися з нашими дітьми, Христиною та Дмитром, лише у вихідні. Незважаючи на те, що я була простою жінкою з села, яке не отримала належної освіти, мені вдалося стати манікюрною і почати працювати . Але моєї зарплати не вистачало, щоб винаймати квартиру та годувати дітей.
Саме тому я вирішила віддати своїх дітей Андрію, знаючи, що він зможе забезпечити їм краще життя. Це було несамовито, але я мала це зробити. Наш шлюб із самого початку був проблемним: мати Андрія вічно принижувала мене. Він ніколи не заступався за мене і часто сидів на дивані з келихом пива в руці, поки я робила всю хатню роботу. Після розлучення я переїхала назад у село і з допомогою батьків стала на ноги. Зібравши достатньо грошей, я винайняла невелику квартиру і влаштувалася на роботу в салон краси.
Згодом я відкрила свою студію і купила двокімнатну квартиру для мене та моїх дітей. У вихідні та свята я проводжу час з дітьми, які розуміють, що я не винна в розлученні. Але ось нова подружка Андрія створює проблеми, погано поводиться з моїми дітьми і хоче отримати всю увагу мого колишнього чоловіка. Андрій запропонував, щоб я забирала дітей у будні, але я відмовилася. Діти хочуть переїхати до мене після закінчення школи, і ми плануємо разом помститися Андрієві. Незважаючи на труднощі, присутність поряд дітей дає мені сили рухатися вперед.
