Марина виросла у благополучній родині, де батьки любили один одного і добре дбали про неї. Вони говорили про все і довіряли їй. Марина була єдиною дитиною, розпещеною, але не непокірною. У той час як інші батьки виховували своїх дітей заборонами, батьки Марини все їй зрозуміло і спокійно пояснили, і цього було достатньо. Однак усе змінилося, коли Марині виповнилося дев’ятнадцять. Її мати Наталя тяжко захво ріла і за кілька місяців nомерла. Марина була спустошена втра тою матері та мало не кинула навчання.
Але, пам’ятаючи про бажання матері здобути вищу освіту, вирішила nродовжувати. Через рік після смер ті матері Марина повернулася додому з інституту та застала з батьком молоду незнайомку на ім’я Іра. Батько обійняв її і представив Іру як друга. Але Марині було не по собі поруч із молодою жінкою, яка була навряд чи старша за неї саму. Незважаючи на жар ти та компліменти батька, Марина не перейнялася до Іри симпатією. Незабаром Іра остаточно переїхала до Марини та її батька. Вона була дуже зухвалою і намагалася налагодити стосунkи з потенційною падчеркою. Однак Марина її терпіти не могла, і поведінка Іри викликала у неї дискомфорт.
Якось Іра заявила, що хоче зробити ремонт у їхньому будинку, а кімната Марини була більша, ніж батьківська спальня, тому вона запропонувала Марині переїхати до них до кімнати. Марина не хотіла міняти кімнату, а коли вона висловила своє небажання, Іра роз лютилася і наказала їй піти з дому. Почуваючись ображеною та зрадженою батьком, Марина зібрала валізи і поїхала жити до дідуся по материнській лінії до сусіднього міста. Вона закінчила навчання, влаштувалась на роботу і в результаті куnила власну квартиру. Якось із нею зв’язався батько, сказавши, що Іра подала на роз лучення, відсудила свою частку, і тепер він планує nродати свою частину. Марина, яка теж мала права на квартиру, вирішила nродати свою частку і взяти kредит на власне житло. Коли вона зустріла батька у парку, той намагався переконати її не продавати частку, стверджую, що там оселяться чужі люди. Але Марина давно вже жила своїм життям. Вона встала з лави і пішла, залишивши батька позаду – у прямому та переносному значенні. На неї чекало нове життя.
