Я була частиною сім’ї з шести дітей, і це було досить дивно з огляду на те, що я була ваg ітна всього три рази. Перші дві ваg ітності закінчилися нар0 дженням дівчаток-двійнят. Однак ми з чоловіком дуже хотіли сина, тож вирішили спробувати ще раз. Будучи першими представниками в наших сім’ях, у яких нар0 дилися близнюки, та ще й дівчатка обидва рази, цього разу ми сподівалися на інший кінець. Ми сподівалися, що у нас нарешті нар0 диться хлопчик, і сподівалися, що під час третьої ваg ітності буде лише одна дитина. Ми вгадали у першому, але не в другому. В нас нар 0дилася ще одна дівчинка. Тим не менш, ми не були розчаровані, тому що любили всіх своїх дітей, хоча спочатку хотіли одного хлопчика. Звідки ж з’явилася шоста дитина? Коли я нар 0 дила свою дитину, інша жінка в моїй палаті того ж дня нар 0дила хлопчика. Увечері до мене підійшов завідувач відділення та запитав, чи можу я допомогти хлопчику, щоб він не потрапив до дитячого будинку.
Зважаючи на все, мати хлопчика одразу після пологів написала відмовний лист. Пошкодувавши дитину, ми погодилися взяти її до себе. Нам гарантували, що ніхто не дізнається, а дитину запишуть на нас одразу – наче я її нар0 дила. Я порадилася із чоловіком, і він погодився. Я не чекала цього, але була вдячна, що він виявився настільки добродушною людиною. Ми прийшли додому з двома дітьми, і коли наші родичі запитали, як це сталося, адже на YЗД був лише один пл iд, ми відповіли, що хлопчика не було видно під час оглядів, бо він ховався за спиною сестри. Тепер ми щасливі, що у нас така велика та щаслива родина. Наші молодші діти, Марта та Дем’ян, нещодавно відсвяткували день свого нар0 дження: їм зараз по п’ять років.
