Після того, як не стало моєї матері, мені довелося переїхати до батька, його нової дружини і мого зведеного брата Вадима. Було видно, що батько любив Вадима більше та дозволяв йому все. Мої нові рідні зазнавали фінансових труднощів і зрештою запропонували переїхати до моєї успадкованої квартири, оскільки батько не міг дозволити собі винаймати житло. Я неохоче, але погодилася.
Минули роки, я переїхала до Києва, де зустріла свого майбутнього чоловіка та розпочала нове життя. Але одного разу мені знадобилося забрати документи із квартири у рідному місті. Коли я приїхала, то виявила, що мій батько змінив замки, а мою кімнату перетворив на комору. Тоді батько та мачуха зажадали, щоб я передала право власності на квартиру Вадиму.
Коли я відмовилася, вони зажадали грошей, щоби розплатитися з його боргами. Я була обурена, що в них вистачає нахабства що-небудь просити, враховуючи, як вони зверталися зі мною всі ці роки. Я дала їм місяць, щоб звільнити квартиру і дала зрозуміти, що мене не цікавить, куди вони підуть. Квартира була моєю спадщиною, і я все ще потребувала її для себе і своєї зростаючої родини. Я не збиралася віддавати її невідомій людині лише тому, що він там жив усі ці роки, не пропонуючи, до речі, нічого за це право.
