Мене звуть Михайло, і в мене зараз не найкращий період життя. Ми з братом Валентином жили у великій трикімнатній квартирі, що дісталася нам у спадок від батька, який помер після тяжкої хво роби. Хоча квартира була шикарною, вона не могла втішити нас після втрати батьків, яких вже не було з нами.
Через місяць після похорону Валентин привів додому свою дівчину і запитав, чи може вона жити з нами. Спочатку я не був у захваті від цієї ідеї, але погодився, оскільки ми мали достатньо місця на всіх. Минув час, і Валентин одружився зі своєю дівчиною, і вони оголосили, що чекають на дитину. Нам потрібно було вирішити, що робити з квартирою, тому що я не хотів мати справу з дитиною, що плаче, в нашому будинку. Валентин пропонував продати квартиру та купити окремі будинки, але я не хотів переїжджати з центру міста, де я працював.
Вчора дружина Валентина вимагала, щоб я зібрав речі та виселився з нашої квартири до народ ження дитини. Я був засмучений, бо це був мій дім, і я не міг винести думки про його втрату. Валентин не заперечував прохання дружини і тепер не хоче зі мною розмовляти. Подітися мені нікуди, і ситуація зайшла в глухий кут. Я не бачу поки що виходу і мені важко справлятися з невизначеністю. Сподіваюся, таких ситуацій у житті більше не буде.
