Місяць тому ми з чоловіком вирішили передати все своє майно молодшому синові Іванові. У нас були причини, але ми знали, що це викличе проблеми з нашим старшим сином, Сергієм. І ми мали рацію. Якось до нас додому без запрошення прийшли Сергій та його дружина, Марина. Як тільки вони переступили поріг, між нами почалася неприємна розмова. Сергій відразу почав сkаржитися: – Мамо, чим я заслужив на такі від носини з твого боку? Чим Іван кращий за мене? Чому в нього має бути все, а в мене нічого?
До того ж у них із Надею навіть дітей немає. А ми з Мариною вже наро дили двох онуків. Ви про них подумали? Я спробувала його заспокоїти: – Що ти кричиш на нас? Це наша власність, тому ми самі вирішимо, як нею розпорядитися, – грубо сказала я. Але Сергій не слухав: – Нехай батько пояснить, бо Іван завжди був твоїм синочком, матусю. А батько ставився до нас обох справедливо. Мій чоловік у цей час був у лікарні, тому я сказала Сергію, що на його пояснення доведеться чекати як мінімум пару днів через його відсутність. Сергій здивувався:
– А де батько? Я думав, він удома. – Як ти міг не знати? Твій батько другий місяць у лікарні, а ти навіть не знав про це. Але не будемо про твою байдужість. Те, що твій брат і дружина ще без дітей – це нічого, народ ять! Після такого я не хочу чути від вас жодних претензій, це наша власність, ми вирішуємо, що робити далі. Сергій та Марина розвернулися і пішли, нічого більше не сказавши. Для нас із чоловіком було важким рішенням передати все майно Іванові, але воно було правильним. Раніше ми ділили все порівну між синами, але коли настала старість, один син відгукнувся, а іншого не цікавило, як ми живемо. Так що кожен отримає те, що заслуговує.
