З того моменту, як я зустріла свою свекруху, я відчула, що їй не подобаюся, хоч і не могла зрозуміти, чому. Незважаючи на це, вона ніколи не висловлювала свого несхвалення прямо, але ставлення до мене завжди було холодним і відстороненим. Одружившись, ми з чоловіком з’їхали і народили двох дітей, але її ставлення до мене залишилося тим самим. Якось у неділю ми з чоловіком пішли до супермаркету, залишивши дітей із мамою. Ми повернулися якраз до обіду, який приготувала моя свекруха, і, до речі, він був дуже смачним.
Коли ми вийшли, я зрозуміла, тільки відчинивши двері машини, що залишила свій телефон на дивані, тому швидко побігла, щоб забрати його. Піднімаючись сходами, я почула її розмову із сусідкою, і це було не дуже приємно. Вона скаржилася на те, що я погана невістка, жахлива дружина та мати. Це було як удар під дих, і я не могла зрозуміти, чому вона має такі негативні почуття до мене. Мені треба було за частки секунди ухвалити рішення: розповісти їй про все, що я почула, або вибрати іншу, мирну дорогу. Трохи подумавши, я вирішила обрати останнє. Я голосно піднявся сходами, заявивши про свою присутність, і здалася з широкою усмішкою на обличчі.
Я подякувала своїй свекрусі за все, що вона для нас зробила, і запросила її до нас наступної неділі. Я зробила це щиро, без найменшого натяку на сарказм. Я хотіла показати їй, що, незважаючи на її неraтивні почуття до мене, я все ще готова докласти зусиль, щоб бути доброю невісткою. Я знала, що суперечка з нею нічого не вирішить, а лише посилить напругу між нами. Натомість я захотіла виявити зрілість і спробувати побудувати з нею позитивні стосунkи. Озираючись на той момент, я розумію, що зробила правильний вибір. Наші від носини і зараз не ідеальні, але вони набагато кращі, ніж були раніше. Це просто доводить, що інколи наше ставлення до ситуації змінює ситуацію.
