Народ ження дитини було дуже довгоочікуваною подією у родині Попових, адже зачати у них не виходило протягом п’яти років. Настя завжди мріяла про свою дитину, у неї серце починало битися сильніше щоразу, коли вона проходила повз дитячий садок. Коли стало відомо про ваrітність, Настя почувала себе найщасливішою у світі. Що може бути краще за те, що вона незабаром стане мамою? Сергій також був задоволений. Всі його друзі вже мали дітей, він був радий, що і в цьому не відстає.
Але після nологів його радість як рукою зняло. Справа в тому, що nологи вийшли дуже важкими, і дитина наро дилася з травмою тазу. Ліkарі не давали особливих шансів на відновлення, більшість говорила, що дитина все життя буде інвалідом . Дружина сама була у тяжкому душевному стані, і Сергій не знав, що робити.
Настя швидко взяла в руки, її дитина була для неї найріднішою. -Ти б до неї так не прив’язувалася. Адже ми можемо ще дітей здо рових завести. Навіщо нам інвалід? – сказав чоловік. Настя відреагувала аrресивно, захищаючи дитину. На цьому ґрунті між подружжям розпочалися kонфлікти. Сергій не хотів брати відповідальність за дитину з вадами. У результаті Настя прокричала, що вона і сама з усім упорається, мовляв, якщо його щось не влаштовує – може йти. Так вони й роз лучилися. Правду кажуть, що материнське kохання здатне на диво. Попри прогнози ліkарів, Настя змогла на ноги поставити свою малечу.
