Поліна була гарненькою з дитинства. Вона була невисокого зросту, світловолоса, фігура ідеально доповнювала її красу. Закінчивши університет, вона залишилася працювати у столиці. Однак її особисте життя не склалося. Хоча багато чоловіків виявляли до неї інтерес, ніхто не пропонував їй вийти заміж. До тридцяти років Поліна втомилася чекати відповідного чоловіка. Під час Різдва подруга її матері, тітка Іра, запитала її, чи не прокляв її хто-небудь, – Ви що, я в житті нікому не переходила дорогу і ні в чиє життя ніколи не втручалася. Та й яке може бути прокляття? Я таке не вірю. Тітка Іра припустила, що хтось, можливо, ревнував її. Поліна не сперечалася, бо їй заздрили всі дівчатка у школі, а від хлопчиків не було перепочинку.
– У Поліночки повно залицяльників. У цій справі головне – не поспішати! – Спробувала втрутитися в їхню розмову мати Поліни. – Наречених все менше і менше, – перебила її тітка, – а Полінці пора вже чоловіка шукати, а не наречених перераховувати. Якщо й не чоловіка, то доброго коханця їй точно варто пошукати. З того часу Поліна вирішила не відвідувати тітку та маму без причини, адже такі розмови вганяли її у довгу деnресію. Під час прогулянки Поліна зіткнулася із жінкою з дитиною, якою виявилася її kолишня однокласниця Таня. Таня наро дила доньку і випромінювала світло та щастя одним своїм виглядом. Поліна подумала про себе, що Таня, хоч уже й майже сива, зате здобула щастя, поки вона сама була ще одна.
Поліна йшла додому і, поки йшла, думала, як сильно вона змінилася за ці роки. Вона поставила різдвяну ялинку тижнем раніше, і, хоч спочатку вона була щаслива, думка про те, що вона буде одна під час свят, засмучувала її. Коли Поліна увійшла до свого будинку, їй зателефонував Володимир, її новоспечений kоханець. Хоча романтика між ними вже й випарувалася, вона звикла до його присутності. Володимир роз лучився з дружиною, до речі, Поліна не була причиною цього. Після його дзвінка дівчина відчула тепло усередині. Раптом вона зрозуміла, що вони з Володимиром знайшли один одного, і їм цей зв’язок не можна втра тити. Тоді вони домовилися провести свята разом… вдома, укутавшись у теплі пледи, дивлячись улюблені серіали. – Я, хоч і не сивоволоса, але щаслива не менше за Таню… адже у кожного щастя своє?!
