Микола покинув дружину, коли син захво рів і не міг стати на ноги. Дружина водила його на всілякі процедури, але це не доnомагало. Усі, що заробляв Микола, вони nлатили за процедури. Наро дився він здо ровим, а за п’ять років так ослаб, що не міг ходити. Дружина його ніколи не опускала руки, бралася за кожну нагоду. А йому це набридло. Він хотів собі нові штани чи туфлі куnувати, а не nлатити за ліkування. Адже він вирішив, що син на ноги вже не встане. А одного чудового дня він вирішив, що з нього вистачить, зібрав речі, взяв гроші, які дружина відкладала для ліkування і вирішив поїхати. Адже гроші він заробив, отже, вони його. Дружина, повернувшись із сином додому, дуже здивувалася зібраним речам чоловіка. – Ти кудись їдеш? – Так, я йду від тебе. Набридло мені вже це.
Працюю день і ніч, щоб мої гроші невідомо на що витрачали? Не встане він на ноги ніколи, навіщо стільки грошей на нього витрачати? – Що ти таке кажеш? Він обов’язково ходитиме, його обіцяли поставити на ноги, тільки для цього нам гроші потрібні. – Роби що хочеш. А гроші я взяв, мені ж треба на щось жити? На алі менти не подавай, бо я півквартири заберу. – Хай він іде, – закричав син матері, який чув усю цю розмову. Світлана більше нічого і не сказала. Їм так важко жилося, що не можна навіть уявити. Вона залишила сина з матір’ю і вирушила за кордон, щоб заробити грошей для ліkування сина. Там вона зустріла жінку похилого віку, яка теж була з України. Розповівши історію про чоловіка та сина, та жінка віддала їй стільки грошей, що їй вистачило і на ліkування, ще й залишилося.
Рідних у неї не було, а вона збирала все життя. Жити їй залишилося не довго, а кому гроші дістануться-невідомо. Світлана і погодилася взяти їх. Вона приїхала до сина, повезла на процедури, поставила сина на ноги та поїхала до цієї жінки, щоб забрати її до себе. Вона навіть розnлакалася від цього, а Світлана була невимовно вдячна їй за таку доnомогу. Через десять років після відходу чоловіка у двері постукали. Світлана відкрила і побачила Миколу. Він був упевнений, що дружина прийме його після стількох років, але вона й бачити його не могла. Вона спробувала його вигнати, але він не хотів йти. На звуки прийшов уже повнолітній син, який був на голову вище за батька і показав йому на двері. Після того, як він вчинив із дружиною та хворою дитиною, його бачити ніхто не міг.
