Батько покинув нас з мамою і братом, коли ми були ще маленькими, поїхав в інше місто, зараз живе з іншою жінкою. Після всього цього ні разу не подзвонив не поцікавився, як ми, але мені було все одно. Мама дуже складно поставила нас на ноги, коли брат повернувся з армії, його наче підмінили, ми з ним почали постійно сваритися, так як я не схвалювала його поведінки по відношенню до мене й до мами. Коли настав час вступати, то я вирішила вибрати заклад, який знаходився б дуже далеко, і ось я переїхала в інше місто, вчилася, паралельно працювала, і одного разу подзвонив брат, сказав, що одружується. Коли я поїхала на весілля і побачила його дружину, то просто в шоці була від неї,
за характером вона була rірше мого брата, і мама повинна була жити з ними. Я поїхала відразу ж після весілля, так як дружина брата вела себе просто жахливо, вона не могла нормально пояснити, що їй потрібно, постійно командувала, а брат боявся їй щось сказати. Через рік вийшла заміж і я, запросила тільки маму, після весілля ми вирішили, що мама залишиться у нас деякий час, але вона сказала, що їй потрібно їхати, так як вона не хоче обмежувати нас.
Я переживала за її зд оров’я, адже невістка не дасть їй життя, я дзвонила братові, говорила, що вони псують життя мами, на що він відповідав, що раз я поїхала, то взагалі не потрібно вказувати, що їм робити. Я не можу дивитися, як невістка мучить мою маму; а зараз вона залишила свою дитину на маму і постійно вказує, що їй робити, коли і як. Найсмі шніше, що брат не може нічого сказати своїй дружині: боїться того, що вона його кине.
