У нас з чоловіком була друга квартира в спальному районі. Район хороший, обжитий, відбудований, з розвиненою інфраструктурою і зручним розташуванням в місті. Перед тим, як квартиру почати здавати, ми там гарненько витратилися і зробили хороший ремонт, поміняли сантехніку, оновили все. Це нам коштувало кругленької суми. На оголошення відгукнулася самотня жінка з дитиною. Її влаштовувала плата, розташування будівлі і квартира. Згодом ми дуже пошкодували, адже доходи не покривали витрати. Дуже скоро у неї все почало
псуватися. За місяць вона якось примудрилася зіпсувати абсолютно нову газову колонку і трохи квартиру не спалила. Чоловік кинув всі свої справи і помчав рятувати становище. Такого роду події траплялися постійно: то у неї трубу прорвало, то карниз впав, то раковина пошкодилася, то санвузол не працює. Чоловік був змушений постійно відпрошуватися з роботи і бігти на всіх порах. Через це у нього на робочому місці навіть проблеми почалися. rрошей ми з неї не брали. Шкода, адже вона мати одинак. Моє терпіння не витримало, коли вона стала запрошувати мого чоловіка на вечері, щоб висловити подяку. Мені стало ясно, що вона відверто його клеїть. Такого я витримати не змогла.
Я поговорила з чоловіком. Він теж був не в захваті від ситуації, жінка відверто йому набридла. Ми порахували, що за ті півроку, що вона у нас жила, ми більше витратилися, ніж заробили. Це стало вирішальним аргументом у цьому питанні. Ми повідомили жінці, що продаємо квартиру і попросили переселитися. На оголошення про продаж відгукнулося багато людей, але чомусь квартира ніяк не продавалася. Потім ми з’ясували, що наша дорогоцінна квартирантка, спеціально відганяючи потенційних покупців, просто відтягує час. Їй вигідно там жити. Вона їм розповідає всякі негативні казки про будинок, і вони не хочуть його купувати. Ми її все-таки виселили, і квартира швидко продалася. З тих пір я вирішила, що більше ніколи не буду здавати квартиру одиноким жінкам з дітьми, краще здавати сім’ям.
