Зі мною в палаті лежала одна жінка. Їй поставили дуже серйозний діаrноз. Вона була приrнічена і зас мучена, а в очах ніякої надії. Вона була освіченою і розуміла, що це кінець. Вона відчувала себе дуже поrано, була слабкою і не могла самостійно піднятися з ліжка. Коли їй сказали, що її прийшли відвідати, вона подумала, що це син і невістка — дуже сильно роз лютилася. Вона не хотіла, щоб її хтось бачив у такому вигляді.Я допомогла їй спуститися вниз. Її чекала дуже доглянута красива жінка. Вона дуже здивувалася, коли побачила цю особу. Виявилося, це її kолишня невістка.
Вона прийшла вимагати, щоб перш ніж піти з життя, вона залишила свою квартиру онукам. А з цими онуками вона навіть і не спілкувалася. Їй стало дуже поrано від цієї розмови. Я не хотіла втручатися, але побачивши її стан я попросила цю жінку залишити хв ору в спокої. Сказала, що, незважаючи на зах ворювання, вона не збирається йти від життя. Та дуже ро злютилася і пішла. Коли ми повернулися в палату, сусідка мені розповіла, що це її kолишня невістка, з якою вони ніколи не ладили. Вона була поrаною домогосподаркою, і крім того, як фарбуватися, нічого робити не вміла.
Одного разу синові це набридло, він kинув її і пішов до іншої жінки. Хоча невістка спеціально наро дила другу дитину, щоб утримати чоловіка, але у неї нічого не вийшло. А ось нова невістка їй дуже подобалася, і у них склалися дуже хороші відносини, тому що вона була ідеальною дружиною, та й внучку від цієї невістки вона любить більше. Вона сказала, що, в разі чого, залишить квартиру внучці, а не онукам, які з нею не спілкуються. Але я дуже сподіваюся, що ця літня жінка зможе побороти хв оробу і повернутися до сім’ї.
