Олена мала дуже важкий день на роботі, тому вона почувала себе дуже втомленою. Повертаючись додому, вона мріяла лише поспати, але не могла собі це дозволити. Потрібно було ще зробити домашні справи, нагодувати дитину, зробити з нею уроки. Настрою готувати повноцінну вечерю не було, тому вона дала Сергію сухий сніданок із молоком. Добре, що чоловік був у відрядженні, його б така вечеря не влаштувала і довелося б готувати. У Андрія робота така, його часто відправляють на відрядження по всій країні, і він відсутній вдома. Коли вона закінчила всі справи, було вже майже за північ. Щойно голова торкнулася подушки, Олена провалилася у сон.
Але майже одразу ж її сон потривожив телефон. Він уперто вібрував, номер був незнайомий, тож Олена скинула дзвінок. Але той, хто дзвонив, був дуже впертий, він дзвонив кілька разів поспіль. Розлютившись, Олена підняла трубку. -Алло? У трубці пролунали перешкоди, а потім хрипкий голос, який вона дізналася б з тисячі інших голосів. — Олена… У голові була паніка. Як це можливо? Вона втратила батька рік тому! — Олено, подзвони Андрію… Зателефонуй йому… — Тату, тату! — Кричала Олена, забувши, що в сусідній кімнаті спить дитина. У трубці у відповідь лунали лише короткі гудки. Поступово вона заспокоїлася, вирішила, що їй все почулося від утоми, лягла назад у ліжко і, схоже, заснула. Прокинулася, коли вже світало.
На годиннику було п’ять ранку. Вона пам’ятала події ночі, але вони здавались їй сном, проте Лена вирішила зателефонувати чоловікові. Вона його розбудила, поцікавилася самопочуттям. Андрій, трохи пробурчавши, все-таки встав з ліжка і заявив, що раз його улюблена дружина будить о четвертій ранку, він піде прогулятися на свіжому повітрі. Подзвонив Андрій за годину: — Олен, ти уявляєш, я приходжу з прогулянки назад до готелю, а його немає! Згорів майже до тла . Якби ти мені не подзвонила, мене б уже не було. Того дня, прокинувшись, син сказав, що бачив уві сні діда. Олена полізла у телефон, але в історії викликів не було дзвінків від незнайомих абонентів.
