Моя колега, Ольга, сьогодні повертається із відпустки. Їй близько п’ятдесяти, але здається, що вона набагато молодша. Її чоловік і вона розі йшлися приблизно 11 років тому. Сина одружили, дочку видали заміж. І тепер вона живе лише для себе. Ні, це не те, що ви вважаєте. Вона чудова бабуся, яка ніколи не забуває своїх дітей та онуків. Але це не фанатично. Вона завжди знаходить час собі. Вона постійно відвідує спортзал, косметолога, їздить у відпустку. Свою відпустку вона проводить біля води. Серед бюдж етних напрямів – Туреччина, Єгипет, Індія. Цього року Ольга повернулася із чергової подорожі до Туреччини. Коли перші «охи» та «ахи» з приводу її засмаги та молодого вигляду вщухли, вона з нетерпінням вигукнула.
— Маринка була обур ена мною, уявляєте? — Марина, це твоя невістка, дружина Петі? – Так, я так і сказала. — І що з нею? Подарунки їй не принесла? — Справа не в подарунках, — бур чала вона. — Ми вирішили не возити один одному непотрібні сувеніри. Інакше це досить дор ого, а потім ще й зайві предмети валяються вдома. І шкода їх викидати, тому що вони захаращують квартиру. Вона засм утилася, що я не взяла із собою Андрія, їхнього сина. І я вважаю, що вона «над улася» перед моїм візитом. Вона продовжувала розповідати мені про відпочинок мами своєї подруги з онуками. З обома. Вони приблизно такі самі, як і мої. А я просто кивнула та пішла. Але коли я приїхала вчора, я одразу пішла до них.
Принесла їм свіжі фрукти. А Марина з порога повідомила мені, що я оrидна бабуся, якщо думатиму тільки про себе. Я відпочиваю одна, і онука із собою не беру. — То він ще маленький, — сказала я. — Ні, йому вже 6 років, і він чудовий, вихований молодий хлопець, — заговорила Ольга. — Але, якщо його взяти з собою, тоді я маю ще й дитину моєї доньки взяти на відпустку. Цього року йому виповнюється сім років. Я не можу сказати про нього нічого поrаного. Але як я можу прийняти таку ношу? А мені хочеться лише відпочити тиждень, посидіти на пляжі і не бігати за дітьми. Так, мої онуки чудові. Але я не хочу брати їх із собою у відпустку.
