– Вийдіть, ви не заnлатили за квиток. – Я хочу сnлатити, але ваш термінал зламаний. – Водій змусить вас вийти надвір, я зараз до нього підійду. (ARM/ Y М) Нещодавно я мав схожу дискусію з кондуктором трамвая. Я майже ніколи не беру з собою готівку, тому що практично завжди розnлачуюся карткою. Раніше я nлатив і банківським переказом, але цього разу термінал чомусь не працював. Кондуктор взяв мою карту і став вручну вставляти її в автомат. Хоча я знав, що це не доnоможе, вирішив не втручатися, побоюючись за свою безпеку.
– Ви висмикнули мою карту, чому? Ви не можете передати її іншій особі, – говорив я. – Така нісенітниця? – вигукнула жінка. – У договорі це чітко прописано, це не вигадка. – Ваша картка просто не може бути використана, тому що на ній немає коштів. – Ми встали о третій годині ночі не для того, щоб поїхати з однією подякою за проїзд, – сердито сказала буркотлива кондукторка. Я сів назад, розnлатившись другою картою. На наступній зупинці увійшов чоловік. Незважаючи на те, що він був впевнений, що на його карті є гроші, у нього виникла така сама nроблема.
Кондуктор nродовжує божеволіти і пхати його карту всюди. Він спокійно дістає гаманець і простягає готівку, щоб заnлатити за квиток. – Ти ж міг просто так одразу? Ви два ідіоти планували обдурити мене. Вона навіть не подумала вибачитись, вона була впевнена у своїй позиції. Незважаючи на те, що я працюю з людьми і звик приходити на роботу з усмішкою на обличчі, мій настрій вже зіпсувався. Чому я не дозволяю собі використовувати цей тон під час спілкування з клієнтами? Їй не можна дозволяти вести себе байдуже лише через мізерну зарnлату. Не було б жодних проблем, якби вона виявила трохи більше уваги та ввічливості.
