Вчора до мене у гості заїхала донька. Її собачку треба було відвезти до ветеринара, і вона просила в у мене машину. Вся nодорож зайняла в неї 30 хвилин, але чоловік зателефонував їй за цей час аж 3 рази. Звідки я знаю? Просто вирішила поїхати разом із донькою. Тоді й переконалася, що чоловік не дає їй спокою. Коли ми повернулися додому, я сказала доньці залишитись ненадовго, поки я приготую вечерю і ми разом поїмо. -Мам, ні, не цього разу. Наступного разу точно залишусь. Зрозуміло, чому вона не лишилася.
Заміжня вона за Сергієм вже п’ятий рік. І чоловікові дуже не подобається, що дружина проводить час у своєї мами. Коли ми навіть телефоном розмовляємо – Сергій починає висловлювати претензії, мовляв, знову матусі своїй дзвониш, ну давай… З мамою Сергій спілкується дуже рідко. Жінка ця молода, працює на керівній посаді, і сама згадує про сина кілька разів на місяць. Ну, спілкуються вони чи ні – це вже їхні справи. Ми з донькою у цьому не вин ні. Ситуація зараз дійшла абсурду.
Наталка почала вже вигадувати причини, коли хоче приїхати до мене в гості. Або називає зовсім іншу локацію, аби не вислуховувати претензії з боку чоловіка. Уявлення не маю, чому Сергій ставиться до мене таким чином. Адже kонфліктів у нас ніколи не було. Коли я поділилася своїми переживаннями із сестрою, та сказала: -А я знаю причину. У всьому твоя донька вин на. Це вона дозволяє чоловікові поводитися таким чином. Якби вона одразу поставила мужика на місце, то зараз таких nроблем не було. Як би там не було, Сергій пови нен тебе поважати. Тож, сестро, вигадуй способи, щоб виправити цю ситуацію.
