Я нещодавно стала мамою. Моїй дитині 10 місяців, я сама впораюся з малюком, але іноді доводиться просити когось доглянути його, якщо в мене назрівають важливі справи. Мої батьки працюють, тож їх просити поки не можу. Думала, що свекруха мені завжди доnоможе, бо вона була першою людиною, яка просила онуків. Все ж таки її синові вже 36 років, вона зачекалася. Я його молодша, мені 25, тому мої батьки просто казали мені, що якщо я готова взяти таку відповідальність, то можу стати мамою.
Я наро дила, але жодної доnомоги від свекрухи не отримала. Якось мені з чоловіком треба було піти на весілля до наших друзів. Я попросила свекруху доглянути дитину на весь вечір. І тут вона, жінка-пенсіонерка, почала вигадувати тисячу відмазок, мовляв , у неї справ дуже багато, кожна хвилина розписана. Що вона не може сидіти з дитиною. Я все зрозуміла, тож ми з чоловіком звернулися за послугами няні. Щойно свекруха почула, що ми залишили дитину з нянею, то тут же приїхала до нас додому і накричала на бідну жінку.
Нині ситуація повторюється. Мені потрібно було піти до стоматолога, я попросила свекруху посидіти з дитиною приблизно три години, але вона знову в кущі, у неї з’явилися справи важливіші. . Тоді я покликала свою племінницю, заnлатила їй невелику символічну су му, пояснила їй , як поводитися з дитиною, і спокійно пішла до ліkаря. Коли я повернулася додому, то побачила знайому картину свекруха кричала на мою племінницю, бо чужа людина не повин на мати права сидіти з її онуком. Тож якщо вона сама не може посидіти з онуком, то навіщо зайвий раз на нянечок кричить? Мені так со ромно за неї.
