Дзвінок пролунав уночі. Ганна взяла слухавку домашнього телефону. – Тьотя Глаш ? – Ви помилилися номером. Останні дві цифри 63. Передзвоніть. Тітка Глаша , або Глафіра Семенівна, пенсіонерка, була сусідкою Ганни. Дівчина дружила з літньою жінкою, тому добре знала її телефонний номер. О пів на восьму ранку, коли Ганна тільки-но відкрила очи, знову задзвонив домашній телефон. – Алло, – сонно промовила Ганна. – Доброго ранку. Вибачте, будь ласка, що турбую Вас. Я Стас, племінник Глафіри Семенівни. Ніяк не можу додзвонитися до неї. Якщо не важко, провідайте, будь ласка, тітоньку.
Я дуже хвилю юсь. – Добре. Ганна одяглася, пішла, зателефонувала до дверей сусідки. Ніхто не відчинив. Дівчина повернулася, взяла ключі від квартири сусідки, які дала їй на зберігання сама жінка та відчинивши двері увійшла. Глафіри ніде не було. Ганна розгублено вмостилася в крісло. Ось тут увійшла господиня. – Ти що тут робиш? Ганна пояснила. – Не дав тобі спати, мій хуліган. А я на електричку спізнилася. Ось і лишилася на дачі. А Стас працює у Канаді за контрактом. Тому й дзвонить уночі. Знову задзвонив телефон. Відповіла Глафіра Семенівна.
З’ясувалося, що племінник прилітає за день. – Ганнушка, зустрінь його, будь ласка… Ганна зі Стасом познайомилися в аеропорту. І тут їх пронизали стріли Амура. Втім, чималою мірою цьому сприяли хвалебні слова Стасу, на адресу Ганни, та Ганні щодо Стаса. Племінник гостював у тітки два тижні. Втім, він більше часу проводив з Ганною, ніж із тіткою. А старенька тільки раділа цьому. Стас уже десять днів гостював у тітки, коли господиня попросила Ганну звільнити житло. Дівчина пішла попрощатися із сусідами, а Глафіра Семенівна запросила її на чай. І тут Стас запропонував Ганні вийти за нього заміж і поїхати з ним до Канади. До завершення його договору залишався рік. Дівчина погодилася… За рік молодята повернулися на батьківщину, а за два у них наро дився син.
