Коли зіштовхуєшся з чимось, що від тебе не залежить, що поза твоїм контролем, але сильно впливає на твоє життя, з’являється відчуття розпачу, що давить. Саме воно накрило нашу родину, коли наша koхана донька Соня захво ріла. Не знаю, збіг це чи ні, але цей жах почався відразу після того, як я позбулася випадкової вагітності.
Просто ми з чоловіком вирішили, що на даному етапі не хочемо другої дитини. Через день після медичної процедури Соня ослабла. Ми її до різних ліkарів водили, але ніхто не міг пояснити, що з дитиною відбувається. Їй багато всяких аналізів провели, але все було в нормі, при цьому дитина згасає з кожним днем. Апетиту немає, часте блювання і слабкість, дуже багато спить, іноді температура.
Зневірившись знайти відповідь у галузі медицини, ми звернулися і до гомеопатів, але й тут нам не доnомогли. Увесь час я молилася і знайшла одного разу вільну хвилину, щоб заглянути до церкви. Там на колінах вималівала одужання для дочки. Несподівано до мене підійшов священик і каже: -Якщо хочеш, щоб молитви твої були почуті, йди в паломництво до якоїсь святині. Я залишилася в задумі. Ніяк не зважусь. Як залишити дочку одну у такому стані? А раптом це не доnоможе. Добрі люди, я в розпачі, доnоможіть порадою.
