Ще до нашого весілля, ми з моїм чоловіком запланували все наше майбутнє: життя в будинку свекрухи, поки будемо збирати, на новий будинок, куди потім і переїдемо, потім вже діти, кар’єра, виховання і все таке. Ми тоді ще думали, що, якщо гроші і залишаться треба буде і дачу куnити, щоб діти на свіжому повітрі могли попустувати.
Ось тільки всі плани обрушилися в одну хвилину, адже нам не пощастило по-крупному. А вся справа в тому, що компанія, де працював чоловік, збанкрутувала дуже раптово, ніхто цього навіть передбачити не міг, тому запасних планів у нас не було. Довгий час мій чоловік не міг знайти нормальну роботу, через місце проживання, але і залишати рідне місто не хотів, адже я на той момент була ваrітна. У підсумку ми просто залишилися жити в будинку свекрухи, яка і не була проти нашої компанії, але з дитиною нам було б зовсім тісно, так що будинок треба було знайти якомога швидше.
Через пару місяців сталося нещастя: не стало мого дідуся, і будинок свій він залишив саме мені, адже з усіх його онуків, саме я завжди була поруч з ним, коли йому потрібна була доnомога. Тільки ми з чоловіком хотіли зібрати речі і переїхати, як раптом з’явилася моя сестра і сказала, що вона там буде жити одна, а мої батьки, до речі, були не nроти. Тобто для моїх батьків, молодій на хабній дівчині будинок потрібніше, ніж вже без п’яти хвилин повноцінній сім’ї. Я сильно образилася на рідних, а з сестрою навіть говорити не хотіла.
