Макс у нас унікум. Журналіст від Бога, але дуже ексцентричний. І влюбливий. Змінював подруг кожні півроку. Точніше вони від нього тікали. Ми його в редакції важко переносили, давно б вигнали, якби не його талант. Але він усіх дістав своєю непередбачуваною поведінкою. А якась дівчина витримає такого в побуті. Дізнавшись про чергову подругу, ми стали робити ставки, як довго вона протримається з Максом під одним дахом. Відразу скажу – прогадали всі. Вони не стали разом жити. Взагалі.
Захотіла Тома (його нове kохання) побачити Макса, взяла і приїхала до нього. Провели разом кілька днів, і Тома повертається до своєї квартири. Те саме і навпаки – скучив Макс за Томою, взяв і поїхав до неї. – Я ще в дитинстві мріяла вийти заміж за моряка, щоб рідше бачити його. А то ще набридне. Моя мрія здійснилась. Не моряк, звичайно, зате очі не мозолить, – поділилася з нами Тома, будучи одного разу з нами, з колективом Макса, на пікніку. Так вони прожили п’ять років.
Потім наша газета збанкрутувала, колектив розпався, і в мене не було звісток про Макса і Тому десь ще два рокі . Днями я виnадково зустріла Тому. Розговорилися. – Ми з Максом досі разом. Наші стосунkи на тому ж рівні. Бігаємо з ним туди-сюди. Чесно кажучи, я вже втомилася від цієї біганини. Кажу йому, час би розсудитись, стати разом жити. Він не хоче. Але ревнує мене по-страшному. Я вже заміж готова піти за будь-кого, але ніхто не пропонує. – Але якщо ви nродовжуєте зустрічатися, то любиш його? – Скоріше сподіваюся, що подорослішає. – Максу це не загрожує. Вічний хлопчик. – І мама моя теж стверджує, що нема чого триматися за того, хто може піти будь-якої хвилини. Не знаю. Чекаю. А ось чого чекаю, сама не зрозумію?
