Ми з сестрою близнючки. Нас виховали бабуся з дідусем, так як наших батьків не стало в автоаварії. Від батьків нам дістався будинок в місті, куди ми переїхали після закінчення школи. Ми з сестрою вступили в один Універ, вибрали одну професію. Ми взагалі все з дитинства робимо разом. На третьому курсі сестра вийшла заміж за Семена.
Я вже подумала, вони переїдуть жити в свій будинок, але помилилася, адже сестра заявила, що не хоче жити з батьками чоловіка, тому вони почали жити зі мною в нашому з сестрою будинку. Квартира у нас була 2-кімнатна… не сказати, що нам було дуже тісно, але все ж було некомфортно жити в двійці трьом дорослим людям. Так от, найцікавіше було ще попереду… Коли сестра заявила, що вона ваrітна, вони з чоловіком почали тиснути на мене, мовляв, їм потрібна дитяча.
Природно, в дитячу вони хотіли переробити мою кімнату, де я жила. На хвилиночку: цей будинок належав нам з сестрою, а не їй з чоловіком. Я не розумію, як їм вистачає на хабства виселяти мене з мого будинку. Знаєте, що найприкріше? Вони не пропонують мені ніякої доnомоги: ні в пошуку житла, ні в плані фі нансовому … тільки виселяють з дому, і все. Я не маю наміру так просто залишити їм свій будинок. Хочуть зайнятися потомством-нехай шукають собі відповідне житло. Їхні діти – не моя nроблема!
