Коли я тільки зустріла свого майбутнього хлопця, я не побачила в ньому жодних вад. Не те, щоб я їх старанно шукала, але все ж таки, для мене він був ідеальним, тому я і подумала, що є в ньому якийсь каверз. Все ж підступ довго себе чекати не дав. Він був, але щоб його помітити, мені ще довелося довго побути з моїм хлопцем.
Він був неймовірно добрим, дуже добрим, ніколи не злив мене, завжди підтримував і знав, як правильно це робити, а найголовніше – дуже любив мене, приділяв мені багато уваги. Мені завжди цього не вистачало, тому я заkохалася в нього просто по вуха, і ми були з ним в один період просто одним цілим, адже скрізь були разом.
Він завжди підтримував мене в найважчих моментах життя, і я теж намагалася робити те саме. Після завершення універу ми, звичайно ж, одружилися, і тоді я подумала, що я матиму щасливе життя в шлюбі, яке триватиме роки, якщо не десятиліття. Ось тільки все виявилося інакше. Він виявився неймовірним маминим синочком, від матері на метр не відходив, весь час її бажання виконував, а та весь день на дивані валялася, і вже і мені накази давала. Довго я це все терпіти не могла, тож разом зі свекрухою довелося попрощатися і з чоловіком. Все ще не шkодую про своє рішення.
