Я прийшов працювати в цю фірму одразу після університету. Спочатку практику проходив, я директору подобався, він у мене вірив. Я швидко став рости кар’єрними сходами. Мені довірили керувати новим відділом, людей я туди сам набирав, сам проводив усі співбесіди. У мене вдалося створити непогану команду. Я хотів, щоб мої співробітники відчували себе частиною великої команди. Я не хотів, щоб між нами відчувалася ієрархія. Я думав, що якщо м’якший і добріший, то мене поважатимуть і любитимуть, так і колектив буде дружним. Але я дуже помилявся. Виявляється, даремно я прикривав своїх співробітників перед дирекцією.
Траплялися такі випадки, коли один співробітник зробив велику помилку. На стільки велику, що йому загрожувало звільнення. Але я згладжував кути, зробив так, що він відбувся лише штрафом. За запізнення я не лаяв, навпаки, намагався прикрити співробітників. Якщо комусь терміново треба піти раніше чи відпросити на весь день, я не вимагав пояснювальних та заяв. Просто всіх відпускав у їхніх справах. А якось у туалеті я почув розмову. Обговорювали мене.
Виявляється, що всі водять мене за ніс, як би я не намагався, а за спиною мене козлом називають. Хоча я нічого поганого своїм співробітникам не робив. Було дуже прикро. Я не став збирати збори та читати їм моралі. Я просто змінився за день. Тепер у мене ніхто не сміє спізнюватися, інакше штраф. Якщо хтось хоче піти раніше, або нібито зібрався до лікаря, то без довідки я нікого не відпускаю. Мені тепер байдуже, що вони говорять у мене за спиною, але більше обманювати себе я не дозволю. Не захотіли по-доброму, буде справедливо.
