Куnили ми квартиру. На старість. Після оформлення документів, колишні господарі попросили у нас місяць на перевезення речей. Нам квартира ось прямо зараз була не потрібна, і ми погодилися. Через місяць вони передали нам ключі, і ми на кілька місяців забули про існування цієї квартири. Турбот і без неї вистачало. Через п’ять місяців з бригадиром ремонтників, прийшли туди, щоб намітити обсяг робіт. Перевірили лічильники. І на електролічильнику, і на лічильнику води була витрата.
Але якщо на електроенергію невелика, то на водних лічильниках витрата була величезною. Ніби до нас ходив митися весь будинок. Тут прийшла сусідка і все пояснила. Виявляється, скориставшись тим, що ми не поміняли замки (а навіщо їх змінювати, якщо виносити нічого?) kолишні господарі приходили сюди митися. – Мене і саму здивувало, чого вони тут сновигають, – розповідала сусідка. – Я у них і запитала. А вони – “Не сунь носа, куди не слід, ми з поkупцями так домовилися”. Я б вам зателефонувала, уточнила, але у мене ж немає ваших телефонів. Ось нам жлоби попалися. Мало того, що місяць переїджали, так ще й нашої нехлюйством скористалися.
І адже не злякалися, що ми їх зловимо на гарячому. Ми, звичайно, дзвонили їм. Але вони не брали трубку. Замок ми поміняли в той же день. За рахунками nлатити довелося нам. Як кажуть – “З-за дурної голови страждають ноги”, у нашому конкретному виnадку постраждав гаманець. В суд на kолишніх власників подавати не стали – це ж був би не позов, а сміх. Сусідці контактний номер залишили. На всякий пожежний. Хоча, в зв’язку з ремонтом, ми вже будемо навідуватися частіше… Ніколи не думала, що можуть бути такі люди. Але як кажуть: неймовірне очевидно. Розповіла цю історію для того, щоб попередити – куnуєте квартиру, відразу ж міняйте замки.
