Світлана змовницько посміхнулася перед тим, як відчинити двері квартири. -У мене тобі сюрприз, якщо він тобі не сподобається, можеш сказати, що підеш у магазин, – сказала вона. Її слова збили його з пантелику. Він не знав чого чекати, вони зустрічалися вже чотири місяці. Світлана вперше зважилася запросити його до себе, і чоловік знову не знав, чого чекати. Вона відчинила двері, і з квартири вийшов хлопчик. Він одразу з криком кинувся обіймати Світлану: -Мамо, нарешті ти прийшла! Юрко розгубився. Він не знав, що у Свєти є син. Він увійшов усередину. Не йти ж одразу? Світлана не дивилася йому в очі. Поки вона поралася на кухні, він з пристойності запитав хлопчика.
Звати Діма. Сім років. Ходить до школи, вчитися не дуже любить. -Давайте накриємо стіл та чаю поп’ємо? – Запропонувала Світлана. -Я схожу тоді в магазин за смакотами. Він ніколи не забуде, як вона на нього дивилася в цей момент. Він мовчки одягнувся і вийшов. У rрудях колола злість. Злість на Світлу за те, що вона нічого не розповідала і приховувала. Сердився Юра ще на себе за те, що встиг закохатися в дівчину. Адже він уже уявив, як зробить їй пропозицію, вони заживуть довго та щасливо. Вона здавалася йому ідеальною. Він зло крокував і штовхав калюжі. Найбільше в цей момент йому хотілося, щоб Світлана зателефонувала і попросила його повернутися.
Але телефон мовчав. Після його відходу Свєта обняла сина і заплакала. Їй було гірко. Вона почувала себе непотрібною та покинутою. Наче вона винна в тому, що її перший чоловік виявився неrідником. Їй хотілося зателефонувати Юркові і розповісти, як важко одній виховувати сина, але вона стрималася. Вона взяла себе до рук і вирішила відвернути дитину від ситуації. Несподівано за годину у двері зателефонували. -Ну і холодрига на вулиці! А я вам цукерки приніс. Світлана зі сльозами на очах кинулася обіймати коханого.
