В 11-му класі Світлана заваrітніла від свого однокласника. Їй на той момент здавалося, що це kохання всього її життя. От тільки Віктор, дізнавшись про ваrітність Світлани, відразу ж відмовився від дитини, і став пускати по всьому місту чутки про розв’язності і неприличии Світлани. Світлані пощастило в одному контексті – батьки виявилися розуміючими. Вони наплювали на громадську думку – і взяли ваrітну доньку. Народивши дочку, Світлана залишила її на бабусю з дідусем – а сама поїхала в місто.
Вступила на економічний факультет, а паралельно стала підробляти офіціанткою. Майже всі зароблені гроші Світлана відправляла батькам. Незабаром Світлана зустріла Костянтина. У молодого, красивого і баrатого хлопця неможливо було не закохатися з першого погляду. Сам Костя, зі свого боку, був готовий для Світлани на все. Зустрічалися не довгий час, Костя запропонував Світлані переїхати до нього. Вони почали планувати весілля, а новину про те, що у Свєти є донька, ніяк не зупинило Костю. Через деякий час Світлана почала говорити чоловікові, мовляв, треба вже думати про переїзд її дочки в місто.
Яке ж було здивування Світлани, коли Костя сказал, що йому не подобається ця ідея. -Я розумію, що ти любиш свою дочку, але давай я не буду вплутуватися в ваші сімейні узи. Дівчинка жила в селі, нехай так і nродовжує там жити. Навіщо нам зараз діти? Світлана не знала, що їй робити і як реагувати у цій ситуації: -Якщо ти наполягаєш на тому, що дівчинка повин на жити з тобою, тоді вибирай: або я, або дочка. Світлана нічого не відповіла. Але на наступний день, коли Костя повернувся додому, то не знайшов там ні Світлани, ні її речей. Все, що залишилося від дружини – це записка на столі: “Я завжди виберу дочку”.
