Скільки б деякі люди не говорили про існування карми, насправді треба визнати, що наш світ – дуже несправедливе місце, і якщо ти зробиш добро, воно не завжди повернеться назад. Про це чудово знала Христина Іванівна. Справа в тому, що коли вона наро дила свою другу дочку, її покинув чоловік. Вона не мала роботи, рідних чи зв’язків, щоб влаштуватися на роботу.
Якби не її подруга, яка доглядала дітей, поки Христина працювала на двох роботах, днями та ночами, то довелося б здати дітей до дитбудинkу. Христина сама недоїдала, ходила в ганчірках, постійно заощаджувала на всьому – все заради того, щоб у її дочок були гарні спогади з дитинства. І у жінки це вийшло добре, доньки навіть не розуміли, що їхня мама зараз на межі розпачу. Вони ходили в найкрасивішому одязі, грали з найкращими ляльками, а сама Христина навіть не мала часу на відпочинок.
І ось, минуло багато років, доньки виросли, і спочатку вийшла заміж одна, а потім і інша. І? І все. Обидві дочки зовсім забули про всі старання матері, про всі її безсонні ночі, про її працю, адже тепер вони живуть у своїх сім’ях, де їх забезпечують чоловіки. Сама Христина не проти того, щоб її дочки про неї забули… Вона б хотіла, щоб ті взагалі не згадували про ті важкі роки їхнього життя з мамою, і просто nродовжували жити на своє задоволення, а вона сама впоралася б зі своїми nроблемами…
