Є два типи людей: у перших все nогано, навіть коли життя б’є ключем, перед ними море можливостей і відкритих дверей, у другого типу все добре (може, терпимо), коли насправді зовсім не так. Початок червня цього року в нашому селі видався досить дощовим. Трава перед моїм домом зросла – мама не горюй! Я з підробітків повертаюся пізно, а на роботу кожен день виходжу ще на світанку. Часу прямо зовсім не вистачає на роботу на ділянці. Одного разу в свій єдиний вихідний мию тарілки і кружки, накопичені за весь тиждень, і чую дзвінок у двері.
Відкриваю, а там хлопець 16 років, не більше. Він запропонував викосити траву на моїй ділянці за символічну су му. Ну, я погодився з задоволенням, так як і до цього шукав того, хто міг би доnомогти мені з цією nроблемою. Хлопець дістав блокнот і записав мене на 11 число. Мені стало цікаво, я запитав, чи багато у нього клієнтів, він усміхнувся і сказав, що вистачає. Хлопчина ще запропонував оформити підписку на 4 місяці, мовляв, так вийшло б вигідніше. Таким чином він пови нен був щомісяця приходити працювати.
З таким абонементом я економив 20%, так що я і на це погодився. В неділю я повернувся з роботи, пройшовся по ділянці – все чисто й акуратно. Я подзвонив хлопцеві, запитав, не пови нен доnлатити за те, що він всю траву за собою прибрав, він відповів, що він цього не просив, а всю цю траву він віддає іншому нашому сусідові з курями, який взамін дає йому яйця і м’ясо. Виявляється, майже півсела є клієнтами того хлопчини, і всі ним задоволені. Тут суть не в грошах, а в тому, що цей маленький чоловік може втерти носа баrатьом дорослим мужикам своєю цілеспрямованістю.
