У двадцять п’ять років Амалія одружилася з Борисом. Після п’яти років безуспішних спроб мати дитину, чоловік зі свекрухою звинуватили її в безплідності та прогнали із сім’ї. Свекруха взагалі розперезалася, і звинуватила невістку в тому, що відбивалася у молодості, от і не може наро дити. Чоловік, який знав, що він перший чоловік Амалії, про цю справу забув, і почав розпускати руки. Коротше, Амалія повернулася до батьків роз лученою. І тут їй не було спокою. Батько з матір’ю дорікали їй, що дочка зганьбила їх.
Тоді дівчина переїхала в сусіднє селище, влаштувалася на роботу кухаркою. Жити її прилаштували до самотньої бабусі, яка потребує догляду. Але тут у неї з’явився залицяльник, вдівець. За кілька місяців Андрій покликав Амалію заміж. Вона одразу попередила його, що дітей мати не може. Такий аспект повністю влаштовував Андрія, і вони почали жити разом. Проте за місяць Амалія запідозрила, що ваrітна. Ліkар підтвердив її підозри. Амалія зраділа, а ось Андрій засмутився. Став шастати “ліворуч”, а коли народився син, то взагалі пішов до своєї kоханки. Амалія одна піднімала сина. Тричі намагалася знайти собі чоловіка.
Але всі три рази, проживши деякий час з Амалією, вони йшли до інших жінок. Що тут сказати, “щастило” Амалії на “ходоків”. Син подорослішав, перебрався до міста, там і одружився. Бабуся, яка вимагає догляду, давно відійшла в інший світ. Так що Амалія, у свої п’ятдесят чотири роки, залишилася одна. У своєму домі. Амалія більше не потребувала чоловіка. А от від kоханців не відмовлялася. Неодружених, вдових, одружених… – Амалія, ти ж сама на собі випробувала, як це, коли чоловік гуляючий. Чому потураєш таким? – питали кумушки. – У тому, що знаю. Якщо іншим можна, то чому мені не можна? Я, може, тепер лише почуваюся щасливою. Мене люблять, обдаровують. То навіщо мені відмовлятися від цього?
