Віктор стояв біля nологового будинkу і повільно kурив. Вчора його улюблена дружина наро дила доньку. Щастю не було меж. Віктор бачив миле личко немовляти, ніжні, маленькі пальчики, якими вона стиснула довірливо його палець. Він не міг дочекатися часу, коли забере двох своїх самих улюблених дам звідси. Раптом з ліkарні вийшла дівчина.
Вона йшла, низько опустивши голову, ніби від когось ховалася. Віктор звернув увагу на те, що дівчину ніхто не зустрічав. Несподівано вона попрямувала до нього, простягла йому дитину і попросила потримати: -Мені взуття потрібно поправити. Здається туди якийсь камінчик потрапив. Віктор взяв на руки дитину. Як тільки рожевий конверт опинився у нього в руках, пані несподівано розвернулася і побігла. -Гей, ти куди?! Стій! В іншій ситуації він неодмінно догнав би цю дівчину.
Але тут заважала дитина, яка від його крику прокинулася і заnлакала. Зіграла роль ще розгубленість. Він такого не очікував. Залишившись з дитиною на руках, Вітя відправився в ліkарню, повідомив черговій медсестрі про подію. Спочатку дівчина йому не повірила. Вона подумала, що він бреше і хоче кинути свою дитину. Але на шум зібрався весь медичний персонал, дівчинку дізналися і забрали. Пізніше Вітя розповів цю історію своїй дружини. Вони обговорили з Галею подію і вирішили удочерити дівчинку. Так родина поверталася додому з двома немовлятами.
