З віком Олег все частіше згадував про своє перше кохання. Він давно зрозумів, що зробив непоправну, доленосну помилку, коли відмовився від неї та своєї дитини. Адже вони по-справжньому любили одне одного. Їм було двадцять два роки, вони зустрічалися з вісімнадцяти років. Усі оточуючі пророкували їм щасливе, спільне майбутнє. А потім Ольга повідомила хлопця, що вагітна. Вона чекала побачити в його очах якщо не радість, то підтримку та турботу, але не знайшла там нічого такого. Він навіть не дивився їй у вічі. Всю його душу затопив страх відповідальності. Він не планував дітей, не бачив їх у своєму житті.
Новина про вагітність стала неприємною несподіванкою. Йому просто хотілося запропонувати їй позбутися дитини, щоб усе стало так само, як і раніше. Але Олег розумів, що Ольга ніколи не піде на це, вона завжди мріяла про дітей. Тож він просто поїхав. Він поїхав без зайвих слів і пояснень, залишивши ваrітну дівчину абсолютно одну в ситуації, за яку обидва відповідальні. Він просто втік від своєї частки відповідальністі.
Кілька років жив у столиці з приятелем, а потім знову повернувся до рідного міста. Вони з Олею зіткнулися у супермаркеті. Вона глянула на нього з байдужістю. В її очах не було образи, не було злості, але байдужість поранила найбільше. Олег зрозумів, що все ще її любить. Він взагалі не переставав її кохати. Однак, дівчина не змогла пробачити його боягузтво та зраду. Він бачив її і згодом. Тільки вона гуляла із сином та іншим чоловіком. Вони виглядають щасливою, повноцінною родиною. Олег зрозумів, що зробив помилку. Нині йому сорок. За спиною три невдалі шлюби. Від спільних знайомих йому відомо, що Ольга давно щасливо одружена.
