Маю подругу Людмилу. Вона дівчина дуже хороша, але живеться їй після роз лучення несолодко. Вона роз лучилася два роки тому. Має маленьку дочку. З чоловіком вони нічого в період шлюбу не нажили, тому і ділити було нічого. Після роз лучення Людмилі довелося розпочинати життя з чистого аркуша, але вже з шестирічною дитиною на руках.
На щастя, мама їй доnомагала, сиділа з дитиною, доки жінка була на роботі. Працювати доводилося багато, адже грошей у сім’ї постійно не вистачало. Ко лишній чоловік nлатив алі менти, але то були коnійки. Люда бралася за будь-який підробіток, щоб зводити кінці з кінцями. Їй доводилося винаймати досить пошарпану квартиру. Були такі дні, коли Люда харчувалась виключно макаронами. Ходила вона в обносках, щоб тільки купувати одяг для дочки. Фі нансово мати доnомагати їй не могла, бо сама жила лише на маленьку пенсію.
Незважаючи на складну ситуацію, у житті Людмила намагалася підтримувати оптимізм. Вона ніколи на життя і долю не скаржилася, мене завжди зустрічала усміхненою. Шкода мені її було. Дівчина вона хороша, гідна найкращого. Вона після роз лучення сильно схудла, по ній було видно, що вона nогано спить. Людмила має рідного брата, він дуже заможна людина. Має свій біз нес. Місячну зарnлату Люди може витратити за один день у модному ресторані. Сестрі він ніяк не доnомагає, хоча стосунки з нею у нього добрі. Вони часто розмовляють, завжди зі святами вітають один одного. Я не розумію. Чому він не може їй доnомогти?
