Аліна сиділа на ганку, і раптом у неї задзвонив телефон. Жінка зра діла-подумала, син, Ванюша, отримав листа. – Алло, мамо , – це й справді був Іван. – Ванюша! – радості Аліни не було меж, – синку, скажи, ти отримав… Не давши мамі договорити, Іван продовжив: – Слухай, я з друзями до тебе приїду, ти вже приготуйся там, добре? Нас буде чоловік 7. Ми приїдемо погуляємо і назад всі разом. “Всі разом”? Значить син лист отримав. Баба Аліна заспокоїлася, а то вона переживала про те, як син відреагує на її прохання. А справа в тому, що Аліна залишилася зовсім одна в своєму селі. Ні, у неї є подруга Алла, яка така ж самотня, як і Аліна, але все одно хотілося б останні дні дожити з рідними, а не з подругою, яку фіг заткнеш.
Загалом, приїхав син з друзями. Аліні і так не здо ровилося, а заради молодих вона 2 дні на місці не сиділа. Діти погуляли на славу. Ясна річ, часу поговорити з сином у Аліни не було, але вона не ображалася, все розуміла і з останніх сил бігала постійно тут мила, там прибирала, щоб не затримувати всіх в кінці через прибирання. Всі вже зібралися, обійняли Аліну по черзі і попрощалися, а вона думала, син забув їх попередити, що мама поїде з ними – всім говорила, мовляв, я з вами, рано прощатися. Ось і син до мами підійшов: – Ну, все, мам, ми поїхали. Все було смачно, весело, спасибі. – Син, а як же я? А мій лист…
– Аліна не хотіла нав’язуватися, але й розуміла, що однією вона не може, їй потрібна доnомога, – я ж не можу більше жити одна, рідненький, мені потрібна доnомога. – Мам, в машині немає місця, до того ж, літо тільки починається, справ тут буде не так багато, а там взимку вже подумаємо. Все, мене чекають. Бережи себе, – сказав Іван і поїхав. – Поїхали? – почула Аліна знайомий голос, а потім голос наблизився, точніше, сів поруч. – Поїхали? – вже сидячи поруч на дивані запитала Алла. Дві самотні жінки подивилися один одному в очі і хором почали ревіти. Їм було важко, а поруч нікого не було. – Все, ну-ка зібралися! Пенсію витратила – я поділюся, не жаднюга я. А молоді нехай живуть своє життя. Ми тут з тобою впораємося з усім, – сказала Алла і обняла подружку.
