Дівчатка, може, порадите, у мене складна ситуація з моєю свекрухою. Коли я вийшла заміж за свого чоловіка, все було терпимо. Мій чоловік знав яка у нього мати тому він вліз в іnотеку, щоб не жити з нею поруч разом. Але він дав їй ключі, що перший час мене не бентежило. Вона приходила до нас додому, готувала їсти, правда, готувала те, що я не їм, як би спеціально. Пройшов рік, і я заваrітніла, я вийшла в деkрет, і терпіння моє стало не гумове. Свекруха приходила щодня додому, кожен день я слухала претензії про те, що я поrана господиня. Вже ближче до пологів вона заявила, що в кімнаті неправильні шпалери: — Чому зелені? — Тому що ми не знаємо хто у нас буде, на УЗ Д не видно. — відповідала я і спокійно.
— Все з тобою зрозуміло, яка ти невістка; все в тебе не зрозуміло, і не видно. Як мені тепер збирати речі на малюка? — Ми вже все зібрали, нічого не потрібно. — говорила я свекрусі. — Тепер вам ще нічого не потрібно від мене? Та хто ти така, щоб дозволяти собі таке в будинку мого сина? — Цей будинок ми брали в іnотеку разом, і ви тут ніхто. Так що йдіть. Я не витримала і виставила її за поріг. Увечері прийшов мій чоловік, він завжди був на моєму боці. Спочатку я вирішила, що поїду народ жувати до своєї мами в інше місто, думала, що не доношу дитину.
Але чоловік запропонував відправити її на два місяці в санаторій; ми заздалегідь знали, що я народжу раніше. Свекруха приїхала, коли моїй доньці вже було два тижні. По приїзду заявила: — Ну, що ще від тебе очікувати, напевно, син мій засмутився, що ти йому не спадкоємця наро дила. Ну, яка мати, того й наро дила! І тоді я не витримала, висловила їй все. Сказала, щоб вона поклала ключі на стіл і більше не з’являлася в нашому будинку; якщо захоче прийти, нехай дзвонить заздалегідь і попереджає. Чоловік мій мене зрозумів; мені здається, що я правильно вчинила. А ви як вважаєте?
