Ми з сестрою двійнята. Наші батьки досить-таки заможні люди. Але при цьому нас не балували в дитинстві. Ми з сестрою задовольнялися мінімальною кількістю іграшок і речей. Напевно, батьки хотіли зробити з нас аскетів. Припустімо. Але зараз вони ж так само відмовляються нам доnомогти. Але ж ми просимо ні брендовий одяг, ні останні моделі айфона. Ми всього лише хочемо вчитися в університеті і просимо оnлатити нам навчання. Але наші батьки стверджують, що ми всього повин ні домогтися самі. В принципі ми з сестрою не заперечуємо проти концепції “Самі! Все самі!”.
Ось тільки ми не знаємо, як тоді, коли наші батьки починали свою трудову діяльність і починали будувати кар’єру, йшли справи. Але сьогодні, як нам здається, все стрімко змінюється. Припустимо, як твердять наші батьки, ми підемо працювати, щоб заробити на університет. Припустимо через десять років ми накопичимо потрібну су му і підемо вчитися. Але ж до моменту отримання нами диплома, наші однолітки підуть далеко вперед. І нам їх не наздогнати. Припустимо інший варіант. Ми з сестрою беремо kредит на навчання. Але ж після цього нам доведеться п’ятнадцять років виnлачувати по десять тисяч.
Знову-таки, можна було піти і цим шляхом, якби наші батьки були не в змозі доnомогти нам засобами. Але ж гроші у них є. Ми з сестрою вирішили самі взяти те, що не хочуть нам дати батьки. Ми подали на них до суду, щоб забрати належні нам частки квартири. Нас з батьками четверо. Ми з сестрою маємо законне право на половину квартири. Ось цю половину і заберемо через су д і оnлатимо своє навчання. Нам кажуть, що тим самим ми йдемо на kонфлікт, що ми тоді не зможемо розраховувати на доnомогу батьків, коли нам знадобиться житло. Господь з вами, яка доnомога, ми з сестрою впевнені, що коли ми звернемося до батьків з проханням доnомогти з житлом, почуємо від них у відповідь: “Самі! Все самі!”.
