Мені потрібно було повертатися після своєї відпустки додому, а дорога далека, тому я вирішила взяти місце в поїзді в купе. Місце мені дісталося на верхній nолиці, але це було не критично, я все одно планувала спати всю дорогу. Моїми попутниками виявилися мати зі своїм 4-річним сином. Я думала, що дитина буде шуміти і заважати, але вийшло так, що хлопчик був дуже спокійним і тихим. Коли син заснув, ми з попутницею трохи поговорили, попили чай і лягли спати.
На ранок мене розбудив стук у двері. У купе увійшли двоє чоловіків з правоохоронних органів. – Громадянка, дитини не бачили? – Так ось же він на першій nолиці спить. На полиці в самому куточку ледве помітно спав маленький хлопчик, весь зіщулився, напевно, замерз. – Нам потрібно буде задати вам пару питань. Виявилося, що моя попутниця вночі вирішила багато випити. Потім вийшла не на своїй станції.
А вранці, як протверезіла, то вирішила, що у неї викрали дитину. Ось nоліцейські і кинулися обшукувати поїзд. Вона просто в нетверезому вигляді забула, що дитину залишила в купе. Страшно подумати, що в голові у такої матусі, яка на стільки не може контролювати себе. Добре, що вона про дитину забула, і він спокійно спав всю ніч. А то вийшла б з ним у якого-небудь забутого села, сама заснула б біля дороги, а дитина в лісі загубилася. Як далі склалася доля цього хлопчика-я не знаю, але дуже сподіваюся, що матуся не залишилася безкарною. Хоча штраф навряд чи в силах привести в розум таку розтягу.
