У мене і так останнім часом життя не цукор, але найгірше за останній час, що зі мною відбувалося – мої батьки звинувачували мене в тому, у чому я ні крапельки не вин на. Того дня ранок почався не з кави, як завжди; мене розбудив дзвінок телефону, а на екрані було «Мама». Чого я найбільше боя лася в житті, так це те, що мама про все дізнається. З самого мого народження моя мати тримала мене в деяких рамках, вона була дуже владною жінкою. Незважаючи на те, що ми були не найбаrатшою сім’єю, вона виховувала мене за жорсткими вимоrами королівських родин. У дитинстві мені все заборонялося, і навіть прості дитячі вибрики моїх однолітків вважалися для нас чимось дур ним. Поки всі діти мого віку гуляли разом і веселилися, я читала книжки та сиділа вдома за вишиванням. Найважчий для мене період життя був підлітковий. Всі мої однолітки закохувалися, ходили в кіно і на дискотеки, поки я тільки із заздрістю дивилася на все це, і спостерігала, як повзли мої найкращі роки.
Адже деякі класні хлопці пробували заговорити зі мною, але всі їхні спроби розбивались про жорсткий фейс-контроль моєї мами. Я ненавиділа, як на хабно вона лізла в моє особисте життя. Я просто хотіла полетіти, поїхати, втекти кудись подалі, де вона не зможе робити мені їдкі зауваження, а я нарешті зможу бути вільною. Ви не уявляєте, яка щаслива я була, коли нарешті вийшла заміж. Я думала, що позбавилася контролю матері. Хоча у такому вихованні знайшлися й плюси. Мій чоловік був задоволений, коли дізнався, що він перший мій хлопець. Мама була дуже задоволена моїм вибором. Можна навіть сказати, що цього хлопця вона знайшла сама. Вона розглянула у нашому шлюбі перспективу і зиск, собі на остачу.
Мама лізла геть зі шкіри, щоб звести мене з ним, але довго намагатися не довелося, я і без її старань заkохалася в Гліба. Після шлюбу моє життя скотилося на дно. Гліб виявився жа хливим ти раном та маніпулятором. Написавши заповіт і кілька слів рідним людям, я лягла спати у своєму ліжку востаннє. Вранці раніше мого будильника задзвонив телефон. Я підняла трубку, і зібравши свої останні життєві сили, привітним тоном сказала: – Алло? – Доброго дня Євгенія, – зі мною навіть вчителі в школі не зверталися так офіційно – думала, я не дізнаюся ні про що? – Мамо, я вже давно доросла жінка і сама вирішуватиму, що мені робити, – впевнено сказала я, не знаючи навіть, про що говорить мама. – Чого чого? Доросла? Жінка? Невже ”дорослій жінці” так складно утримати чоловіка? Якщо на себе так начхати, що можна зрозуміти на твій зовнішній вигляд, хоча б про мене подумай. – Навіщо ти лізеш у моє життя? – мабуть, ці слова чекали свого часу все моє життя. Після цих слів була лекція про те, яка я егоїстка, та ще й безвідповідальна, і дур на. Прекрасний початок мого останнього дня.
